Можна, на перший погляд, сказати, що моя проблема не така вже складна, звичайно, як багато людей часто пишуть тут про свою гірку долю і великі проблеми в житті. Але я гадаю, що багато читачів мене зрозуміють – наприклад ті, хто знає – що таке порядність.
Просто, як би там не було, а для мене моя проблема все ж серйозна, тим більше ми з моїм чоловіком вже почалися сперечатися з цього приводу самі.
Почну з того, що у мене є зовиця – рідна сестра мого чоловіка. Вона дуже лінива, яка сидить на шиї у своїх мами й батька, причому вона така неохайна, що описати важко. Тетяні зараз 31 рік, а у неї навіть чоловіка немає. Та я розумію чому. Ну хто з такою людиною захоче поєднати своє життя?
Хоча спочатку ми з нею гарно дружили, і вона сиділа у нас постійно до самого пізнього вечора мало не щодня. А потім просто стала мене дуже втомлювати: сидить і сидить завжди з нами перед телевізором або компом, чіпсами чи горішками смітить, а то ще й насіння може годинами їсти, а я за нею прибираю постійно.
Одягається Тетяна, як попало, зовсім не слідкує за собою. Втомлювати вона мене стала не по-дитячому зовсім, тим більше я люлю чистоту та охайність і сама все стараюся виправляти.
Загалом, Тетяна стала з’являтися у нас все рідше та рідше. Та й нам було не до неї: чоловік мій працює допізна, та й я позмінно приходжу додому дуже втомлена дуже, працюючи медсестрою.
Дітей у нас немає поки, зате є чудовий пес, якого треба вигулювати по часу щодня. Якщо у нас не виходить з ним погуляти, то дзвонимо Тетяні, щоб вона зайшла до нас додому і вигуляла нашу собаку, знайшла для цього час.
Звісно, це за шоколадку, чіпси або навіть 50 гривень на каву їй. Від Тетяни до нашого будинку всього десь 10 хвилин ходьби, вона недалеко від нас живе, тому погоджується, а ключі від нашого дому у неї завжди є.
Але ось після її візитів до нас, я стала помічати, що речі в шафах якось не так розкладені, як завжди. Спочатку я все думала, що сама порядок наплутала, часто все роблю, останнім часом, на швидку руку, але намагаюся завжди акуратно.
Також ще думала, що чоловік щось шукав і перевернув все на полицях, навіть вже й встигла насварити його за це. Але Андрій сказав, що взагалі по шафах моїх не риється, немає такої звички, та й нічого там шукати йому.
Що я тільки вже не передумала з того. Щось мені і в голову зовсім не приходило, що це могла бути рідна сестра Андрія.
Підозри з’явилися тоді, коли мої нові речі в комоді була зім’ята абияк. Я прийшла з нічної зміни, сунулася на полицю а там все шкереберть. Ні, нічого не пропало, просто як уявила, що зовиця все це чіпала і ще й міряла це на себе, що аж неприємно стало. Захотілося все це викинути навіть від однієї думки такої.
Зателефонували чоловікові, розповіла, попросила щоб він запитав у Тетяни – навіщо вона це робила, але Андрій сказав, щоб я не вигадувала такого, сестра його рідна – людина порядна і ніколи такого не зробить і поклав телефон.
Гаразд, думаю, я її побачу сама ще за цією справою. Один раз сказала їй вранці дочекатися мене зі зміни – мовляв, я ключі забула. Думаю – чекатиме, ритися буде в шафі, а потім, перш ніж відкрити мені двері, все назад суне.
Але ж у мене якраз ключі і були, та й прийшла я трохи раніше обіцяного часу. Я відкриваю двері і відразу в кімнату! Треба було камеру включити на телефоні при вході! Тетяна швиденько закидала речі назад у вбудовану шафа зі словами, що там нібито порилася собака! Можливо це перше, що їй в голову прийшло!
Я у неї запитала – а речі мої в комоді теж собака мірила? Тетяна зробила вигляд, що не зрозуміла питання. Занервувала, сказала що їй кудись потрібно бігти, бо вона спішить і пішла.
Я стала уважно розглядати речі. Зовиця, виявилося, давно їх міряє дійсно! У нас обох однаковий розмір. Я сказала Андрієві, та він нічого недоброго в тому не бачить. Каже, що можливо, їй сподобалося щось і вона захотіла приміряти, щоб потім купити собі. Ми люди близькі, тому нічого недоброго в тому немає, ми родина одна.
Та я не поділяю думку чоловіка, вважаю, що не правильно все це і його сестра не має брати речі в нашій квартирі, особливо, мої особисті. Хіба я не права?
Фото ілюстративне.
