– Ось, візьми, вам напевно зараз дуже треба, – сказав Віктор і протягнув мені пакунок, в якому було кілька тисяч гривень.
Від розчулення я аж сльозу пустила, бо не сподівалася, що чужа людина може отак просто принести таку велику суму і подарувати.
Віктор – молодший брат мого колишнього чоловіка. Він довго був за кордоном, тому ми з ним мало знайомі. Про нього я лише знала, що він дуже відрізняється від свого старшого брата за характером.
Моя свекруха ним дуже пишалася, адже він добре вчився, потім сам влаштувався на роботу в закордонну фірму. Віктор і сам на себе заробляв, і матері своїй допомагав, тому вона так і раділа його успіхам.
А от мій чоловік заробляти не поспішав, він шукав таку роботу, щоб і багато платили, і робити нічого не треба було. Тому нашу сім’ю і наших двох дітей забезпечувала в основному я.
Та я готова була так жити і все терпіти, бо любила свого чоловіка, а він цим користувався. Але одного разу я повернулася швидше з роботи і застала у нас вдома іншу жінку. Миритися із зрадою я не мала наміру, тому першою подала на розлучення.
Свекруха тоді стала на сторону свого сина, вона мені сказала, що це я в усьому винна, бо від хороших дружин чоловіки до інших не йдуть.
Після розлучення мені стало дуже важко тягнути все на собі, а колишній чоловік сказав, що допомагати не буде, бо я його вигнала. Свекруха теж відмовилася від своїх внуків. Я ледве зводила кінці з кінцями.
А одного разу до нас завітав неочікуваний гість. Віктор дізнався про мою ситуацію, і вирішив допомогти. Мені було незручно приймати ці гроші, але на той час мені була дуже потрібна фінансова підтримка.
Брат чоловіка став частіше до нас заходити, мої діти до нього дуже прив’язалися. Своїх дітей у Віктора не було, бо він ще жодного разу не був одружений.
Якось ми пили чай на кухні, і Віктор зізнався мені, що має до мене почуття, і хоче, щоб ми були разом.
Спочатку я була категорично проти, бо не бачила майбутнього у стосунках з молодшим за себе чоловіком, до того ж, рідним братом мого колишнього чоловіка.
Та Віктор здаватися не збирався, він постійно був поруч, і зрештою, я здалася. Ми розписалися і стали чоловіком і дружиною.
Коли про це дізналася його мама, вона відразу ж прибігла до мене і влаштувала сцену, що я спочатку забрала у неї одного сина, а потім іншого, і що я не гідна жодного з них.
Віктор не дав мамі закінчити сцену, він зупинив її на півслові, і пояснив, що це його життя, і його вибір, а їм доведеться змиритися. Мені було дуже приємно, що мій чоловік так захищає нас, і я ще більше переконалася, що вийти заміж за Віктора – це був правильний вибір.
Але колишня свекруха не залишає нас в спокої, вона обдзвонила всіх моїх родичів і знайомих, розповіла їм, яка я погана людина.
Віктор каже, щоб я не звертала увагу, і що його мама з часом заспокоїться. Але я добре знаю характер своєї колишньої свекрухи, і впевнена, що вона нам не дасть спокійно жити. Не знаю, як правильно вчинити в цій непростій сімейній ситуації? Бачить Бог, я цього не планувала, але якщо так сталося, і ми з Віктором щасливі, то невже ми винні у чомусь?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
