– Що бабуся тобі подарувала? – питаю я у молодшого сина. А дитина дивиться на мене і показує плитку шоколаду. Це всі подарунки від бабусі.
Мій 8-річний син, який хотів на день народження велосипед, а отримав шоколадку, був відверто засмучений, і я, якщо чесно, також.
Я довго мирилася з ситуацією, яка склалася в нашій родині, але останнім часом і я вже не витримую. Свекруха завжди робить різницю між внуками, для дітей свого молодшого сина вона на все готова, а нашим дітям від неї перепадає хіба що шоколадка.
У шлюбі я із старшим сином свекрухи. У нас гарна сім’я, хороші стосунки, ми любимо одне одного, виховуємо двох синочків. Чоловік у мене дуже добрий. Дбайливий, старається з усіх сил, щоб забезпечити нашу родину усім необхідним. З дітьми у нього теж теплі стосунки, він багато часу приділяє їхньому вихованню. Вони завжди з нетерпінням чекають на його повернення з роботи, щоб зайнятися чимось цікавим. У вихідні він бере їх на рибалку, у ліс за грибами, чи просто на велопрогулянку.
Подарунками наші діти теж не обділені, у нас уже квартира ломиться від іграшок. Я регулярно прошу не купувати стільки іграшок. Але він каже, що нехай діти граються, бо він в свій час не награвся. І все через його маму.
Свекруха завжди любила свого другого сина, молодшого брата мого чоловіка. А моєму чоловікові мама завжди повторювала, що він має добре вчитися, а не гратися і гуляти. Хоча молодшому сину дозволялося усе. До другого сина було зовсім інше ставлення. Він був оповитий любов’ю. Мій чоловік із заздрістю дивився, як братові все дозволяють, купують іграшки і бігають колами навколо нього.
Це ставлення свекруха перенесла і онуків. Улюбленими онуками для неї є діти від молодшого сина. Вона постійно їздить до них, засипає подарунками. На наших дітей вона просто не звертає уваги. А на свята чи на день народження максимум принесе їм шоколадку.
Без подарунка ми сина не залишили, на наступний день пішли в магазин і самі купили йому такий велосипед, як він хотів. А чоловікові я прямо сказала, що не хочу більше бачити його маму в нашому домі, якщо вона так негарно ставиться до наших дітей.
Та через кілька днів свекруха сама до нас в гості завітала, прийшла просити, щоб ми позичили їй гроші, 20 тисяч гривень. Коли я запитала, навіщо їй така велика сума, вона сказала, що хоче двох своїх внуків від молодшого сина в літній табір відправити, а там гроші уже треба оплатити.
Від її слів я була просто ошелешена. Мало того, що вона нашим дітям нічим не допомагає, так ще й прийшла грошей просити. Мій чоловік крутиться, заробляє, щоб нашу сім’ю забезпечити, і ще має старатися для дітей брата, виходить?
Я відразу сказала, що ми нічого не збираємося давати, гроші нам самим потрібні. А брат чоловіка нехай сам починає заробляти, а не чекати на мамину допомогу. Якщо свекруха хоче, нехай допомагає – це її справа, але не за наш рахунок. Нехай бере кредит, врешті решт, якщо гроші так потрібні.
Я відразу ж озвучила всі ці варіанти, причому з такою швидкістю, що чоловік навіть не встиг нічого сказати. А свекруха від несподіванки ледь чашку не перевернула. Підскочила, побігла одягатися, ледве попадала в рукави.
Сподіваюся, що на цьому я поставлю крапку. Бо ця несправедливість у відношенню до внуків мені дуже не подобається.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
