Від своєї мами я тікала, як могла, бо людина вона з важким характером. Навіть думка про те, що жити я буду зі свекрухою, мене не лякала. Перший час все було гладко. Я навіть сама собі заздрила, що в таку гарну сім’ю потрапила, але за декілька місяців покликала мене Галина Петрівна на серйозну розмову, яка кардинально змінила моє подальше життя в цьому домі. Тепер і не знаю, як з цим маю впоратися
Знаєте, для когось свекруха стає наче друга мати, а для когось ні. В мене мама була дуже сувора і прискіплива, але якщо коротко то була “істеричною” жіночкою, адже “бурі” в нас були майже кожен день.
Я мріяла вирватися з її дому, та оскільки ми жили в місті, то навіть під час університету я не мала змоги жити хоча б в гуртожитку.
“Навіщо тобі жити серед тих тарганів, якщо ми й так живемо не надто далеко від навчального закладу”.
Тож єдиний шанс втекти від матері, це було вийти заміж. Я в жодному разі не кажу, що вийшла за Андрія тільки, щоб не бути з матір’ю, але скажу, що звістка про те, що скоріше за все я піду в невістки, мене зовсім не засмутила.
До то ж хочу сказати, що з майбутньою свекрухою я мала не погані стосунки. Ми могли собі поговорити про щось, могли разом щось зробити, але я б не сказала, що ми були подругами.
Галина Петрівна, була добра до мене, та і я намагалася здатися кращою ніж є насправді, можливо це і вилізло мені боком.
Андрій зробив мені пропозицію, що було дуже романтично. І ми вирішили пожити разом до весілля. Перші тижні були для мене дуже незвичними, я ж завжди була гостею в домі коханого, а тепер отримала інший статус.
Галина Петрівна не навантажувала мене роботою, але попри те, я намагалася теж щось робити. Ми не сперечалися зі свекрухою, але схоже в якийсь момент вона вирішила, що варто додати мені обов’язків.
Я хоч була не проти виконувати якусь домашню роботу, але не очікувала, що на мої плечі звалять всі хатні справи. Тепер в мене роботи 24/7.
Я іду на роботу з 8:30 – 18:00, і приходжу одразу на іншу роботу. Так і найгірше, що в дома начальник, а точніше свекруха, яку ніколи не задовольниш.
Галина Петрівна, почала сильно обурюватися, особливо коли в неділю ми з Андрієм, або з друзями ходили хоча б кудись замість того, щоб робити якісь доручення свекрухи.
Тепер Галина Петрівна чіплялася до дрібниць, а в суботу і прилягти не давала. В один момент я навіть себе зловила на думці, що мені не хочеться повертатися до нового дому, і я навіть не засмутилася б якщо пропустила б маршрутку. Та попри все я намагалася не втрачати оптимізму, та сьогоднішній день був для мене зовсім не щасливим.
Завжди зранку я готую сніданок на всю сім’ю, але сьогодні я не встигала на роботу, тож приготувала собі каву з бутербродом і вибігла з дому.
По дорозі на роботу, мене забруднила автівка, що проїхалася по калюжі. На роботі на мене насварився начальник, та і загалом день не вдався.
Додому я їхала зовсім без настрою, і лише міряла, щоб просто лягти і заснути. Коли добралася додому навіть не помітила як швидко заснула, тільки голова торкнулася подушки.
Та це довго не могло тривати. Свекруха розбудила мене вигуком: ” Вставай ледащо, час готувати вечерю. Ось я в твоєму віці такого б ніколи собі не дозволила, не те, що ти”.
Я дуже хотіла спати і вирішила проігнорувати Галину Петрівну, а вона не довго думаючи вилила на мене стакан холодної води.
Після цього, звісно, мені прийшлося встати з ліжка. Невже не можна увійти в положення іншої людини?
Як ви думаєте, чи правильно вчинила свекруха? Що мені варто з тим робити?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
