Мені ніяк не вдавалося знайти собі пару, навіть на дискотеках в молодості я так само підпирала стіни, хоч в юності всі гарні. Думала, що поїду вчитися і там когось собі знайду, але не судилося. Ще до тридцяти якось тримала себе в руках, все вірила в краще, а потім вже втратила надію на щасливий шлюб і діток.
Працювала і жила мріями про родину – отак я б описала своє життя. батьки мені допомогли купити двокімнатну квартиру, я сама непогано заробляла, але ніхто мені не траплявся.
Аж тут з’явився у мене серйозний хлопець, казав, що нам треба перевірити почуття і переїхав до мене жити.
Я була дуже щаслива і ще більше старалася, щоб Максим прийняв правильне рішення і на мені женився.
Проте, минув і рік і другий, але обручки на пальці не було. Коли ж я прямо спитала, що не так і чому ми не родина, то хлопець просто відповів, що я не його тип.
– Слухай, ти не мій тип жінки, а ту єдину я ще не зустрів. Зрозумій мене правильно.
Отак сказав і через пів року вже хизувався світлинами з власного весілля на своїй сторінці. Я тяжко це переживала, адже гризло мене те, що я дала скористатися своїми мріями першому ліпшому.
Чи то була така моя доля?
Йшов час і в моїй квартирі стало все ламатися – як не кран, то душова. Запросила я майстра і, як я гадала, запросила нове кохання в своє життя.
Олег не був якимось красенем, звичайний, проте, все поробив мені в квартирі, не був капризним і казав, що не був одруженим. Що ще треба?
Переїхав він до мене жити і велося нам добре, він працював і приходив додому та міг і їсти приготувати, і прибрати в квартирі. Тільки одне мене насторожувало – він не знайомив мене зі своїми рідними.
– Та вони живуть в іншому місті, колись познайомлю.
Але я вже такому не вірила, тому дуже гостро тримала вуха, коли до нього хтось телефонував і таки його розкусила – було близько одинадцятої, як йому зателефонували і він вискочив на балкон.
Я нашорошила вуха і почула, як він когось ніжно називає Галинкою і обіцяється, що приїде і привезе все, що їй треба.
– Ірино, мені прийдеться поїхати додому на кілька днів, – сказав він мені.
Поїхав. А я ж собі місця не знаходжу. Адже знову повторюється історія – заробітчанин аби зекономити на житлі знаходить собі таку, як я, а вдома має родину, куди й діває всі гроші!
Я ще раніше подивилася в його паспорт і бачила адресу прописки. Була не була – я зібралася і поїхала в те місто.
Коли подзвонила в двері, то Олег мало не впав від несподіванки. Отже, я була права. Але він зітхнув і каже:
– Заходь, ти ж мала це рано чи пізно побачити.
Квартира й справді була бідненькою, був тяжкий запах і я зрозуміла, що тут є лежача.
– Мамо, це – Іринка, я тобі про неї говорив.
Жінка простягла мені воскову руку і усміхнулася.
– Я дуже рада, що ти є, вже й надію втратила, що він когось знайде, а він у мене дуже хороший.
Виявилося, що матір доглядають вони з сестрою, ще приходить жінка, яка за нею дивиться, але вона мала якісь нагальні справи і тому Олег мав приїхати і її замінити.
Тоді ми нарешті чесно поговорили і я перепросила за такий нежданий прихід, бо вже не вірю після Максима в щирість, а він перепросив, що приховував стан матері, бо теж знав, що не кожна жінка захоче матір доглядати чи витрачати гроші на доглядальницю.
Ми одружилися і скоро станемо батьками. Нарешті у мене велика родина, яку я завжди хотіла – любляча і щира.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
