Для багатьох українців нині головним маркером закінчення війни та остаточної Перемоги України буде не знищення чи виведення окупаційних військ з усієї території нашої держави, включно з територіями, окупованими з 2014 року, а розпад росії. Адже доки існуватиме путінська росія в сучасних кордонах — існуватиме загроза.
Насправді процес розвалу Росії неминучий, про це розповів Валерій Пекар. Щоправда це відбудеться не так швидко. Процес ослаблення «скрипів» відбувається досить повільно, особливо з огляду на те, що основна «скрипа» – це гроші, а Росія поки що може обходити значну частину санкцій. І навіть після цього строкату країну триматиме інерція, тож буде потрібно якийсь тригер на кшталт Пригожин 2.0.
Звичайно, що розвал Росії не станеться сам собою, для цього потрібні систематичні зусилля з нашого боку, насамперед на фронті, але не лише. Україна має стати осердям боротьби корінних поневолених народів РФ за свободу та незалежність. А також співавтором нової системи колективної безпеки у Європі. До прикладу, багато нових незалежних держав без етнічної основи, їх ґрунтом стане сильний регіоналізм, на кшталт Інгрії чи Сибіру. Сибір за своєю моделлю колонізації ближче до Австралії, ніж до Татарстану. Але етнічні республіки стануть взірцем для інших.
Наразі не виключення, що ключову роль у розвалі імперії відіграватимуть нинішні путінські регіональні еліти – точно як у 1991 році комуністи. Але національно-визвольні рухи надзвичайно важливі, вони дають картинку майбутнього і вони приймуть свої плюс-мінус 15% на перших вільних парламентських виборах.
Процес розвалу невідворотний, а його швидкість та формат залежать, у тому числі й від України та країн, які протидіють Росії.
